Препарат Aciprex містить есциталопрам — селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), що належить до групи антидепресантів (код АТХ N06AB10). Есциталопрам є S-енантіомером циталопраму та чинить виразний антидепресивний вплив через селективне інгібування зворотного захоплення серотоніну в центральній нервовій системі практично без впливу на захоплення норадреналіну, дофаміну, ГАМК та інших нейромедіаторів. Препарат випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг для перорального застосування. Кожна таблетка містить есциталопраму оксалат у кількості, еквівалентній 10 мг есциталопраму. Допоміжні речовини: коповідон, крохмаль кукурудзяний, кроскармелоза натрію, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий, гліцерин, гіпромелоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, поліетиленгліколь, титану діоксид. Завдяки високій селективності щодо серотонінових транспортерів есциталопрам забезпечує сприятливий профіль переносимості порівняно з трициклічними антидепресантами.
Застереження
Клінічне погіршення та суїцидальний ризик. У пацієнтів із великим депресивним розладом, як у дорослих, так і у дітей, може спостерігатися погіршення депресії та/або поява суїцидальних думок і поведінки. Антидепресанти підвищують ризик суїцидальних думок та поведінки у дітей, підлітків та молодих дорослих (віком від 18 до 24 років). Пацієнти, що отримують терапію антидепресантами, потребують ретельного спостереження щодо клінічного погіршення, суїцидальності та незвичайних змін поведінки, особливо протягом перших місяців лікування та при зміні дози. Слід попередити пацієнта, членів його родини та осіб, що здійснюють догляд, про необхідність моніторингу появи ажитації, дратівливості, незвичайних змін поведінки.
Подовження інтервалу QT та torsade de pointes. Есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QTc, що асоціюється з розвитком torsade de pointes, шлуночкової тахікардії та раптової смерті. Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам із вродженим синдромом подовженого інтервалу QT, брадикардією, гіпокаліємією або гіпомагніємією, нещодавнім гострим інфарктом міокарда, декомпенсованою серцевою недостатністю, а також пацієнтам, що приймають інші лікарські засоби, що подовжують інтервал QTc (антиаритмічні засоби класів IA та III, антипсихотики, певні антибіотики). Перед початком терапії слід скоригувати рівні калію та магнію у сироватці крові. У пацієнтів зі стійким подовженням інтервалу QTc понад 500 мс прийом препарату слід припинити.
Серотоніновий синдром. Описано випадки розвитку потенційно загрозливого для життя серотонінового синдрому, особливо при одночасному застосуванні із серотонінергічними засобами (триптани, трициклічні антидепресанти, фентаніл, літій, трамадол, триптофан, буспірон, амфетаміни, препарати звіробою) та з інгібіторами метаболізму серотоніну (ІМАО). Симптоми включають зміну психічного статусу, вегетативну нестабільність, нейром'язові порушення, судоми та шлунково-кишкові розлади.
Скринінг біполярного розладу. До початку терапії слід ретельно оцінити пацієнта щодо ризику біполярного розладу, включаючи детальний психіатричний анамнез.
Закритокутова глаукома. Розширення зіниць, що виникає при застосуванні антидепресантів, може спровокувати напад закритокутової глаукоми у пацієнтів з анатомічно вузькими кутами без іридектомії.
Підвищений ризик кровотеч, активація манії/гіпоманії, синдром відміни, судоми, гіпонатріємія та сексуальна дисфункція також можуть виникати під час терапії.