Althyxin

Перед початком лікування гормонами щитоподібної залози або перед проведенням супресивного тесту в діагностиці щитоподібної залози слід виключити або провести лікування таких захворювань чи станів: ішемічна хвороба серця, стенокардія, атеросклероз артерій, артеріальна гіпертензія, гіпофізарна недостатність, недостатність кори надниркових залоз. Перед початком лікування гормонами щитоподібної залози також слід виключити або провести лікування автономії щитоподібної залози. Розпочинаючи лікування левотироксином у пацієнтів із ризиком психотичних розладів, рекомендується починати з малої початкової дози левотироксину та повільно її підвищувати. Рекомендований моніторинг пацієнта. У разі виникнення симптомів психотичних розладів слід розглянути можливість модифікації дози левотироксину. Також слід виключити легкий медикаментозний гіпертиреоз у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю чи тахіаритміями. У цих випадках необхідний частий контроль показників гормонів щитоподібної залози. У разі вторинного гіпотиреозу перед початком замісного лікування слід встановити його причину. Порушення функції кори надниркових залоз слід лікувати відповідною замісною терапією перед початком лікування левотироксином, щоб запобігти гострій недостатності кори надниркових залоз (див. пункт 4.3). За потреби слід розпочати замісне лікування компенсованої недостатності кори надниркових залоз. У разі підозри на автономію щитоподібної залози перед початком лікування слід виконати тест з ТРГ або супресивну сцинтиграфію. У жінок після менопаузи з гіпотиреозом та підвищеним ризиком остеопорозу необхідний ретельний моніторинг функції щитоподібної залози з метою виключення надфізіологічних концентрацій левотироксину в сироватці крові. Левотироксин не слід призначати пацієнтам з метаболічним гіпертиреозом, за винятком супутньої терапії під час тиреостатичного лікування гіпертиреозу. Гормони щитоподібної залози не слід застосовувати з метою зменшення маси тіла. У пацієнтів з еутиреозом лікування левотироксином не спричиняє зменшення маси тіла. Великі дози можуть спричинити тяжкі та навіть загрозливі для життя побічні реакції, особливо в комбінації з деякими засобами для схуднення, насамперед із симпатоміметичними амінами. Під час початку лікування левотироксином у новонароджених з дуже малою масою тіла при народженні слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки в цій групі пацієнтів може виникнути недостатність кровообігу внаслідок незрілої функції надниркових залоз. У разі попереднього та перерваного лікування левотироксином рекомендується коригувати дозування з урахуванням клінічної відповіді пацієнта та результатів лабораторних досліджень. Якщо необхідно перейти на інший препарат, що містить левотироксин, у перехідний період слід проводити ретельний моніторинг, у тому числі клінічний та біологічний, з огляду на можливий ризик порушення гормональної рівноваги щитоподібної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися корекція дози. У разі одночасного застосування орлістату та левотироксину може виникнути гіпотиреоз і (або) погіршення контролю гіпотиреозу (див. пункт 4.5). Пацієнтам, які приймають левотироксин, слід рекомендувати проконсультуватися з лікарем перед початком або припиненням застосування орлістату чи перед зміною лікування орлістатом, оскільки може виникнути потреба приймати орлістат та левотироксин у різний час, а також модифікувати дозу левотироксину. Крім того, рекомендується контролювати концентрацію гормонів у сироватці крові пацієнта. Інтерференція з лабораторними дослідженнями: Біотин може спотворювати імунологічні тести щитоподібної залози, що ґрунтуються на взаємодії біотин/стрептавідин, призводячи до хибно занижених або хибно завищених результатів досліджень. Ризик інтерференції зростає зі збільшенням доз біотину. Під час інтерпретації результатів лабораторних досліджень слід враховувати можливий вплив біотину, особливо за відсутності узгодженості з клінічною картиною. У пацієнтів, які приймають продукти, що містять біотин, лабораторний персонал слід поінформувати про це, якщо призначається дослідження функції щитоподібної залози. По змозі слід застосовувати альтернативні тести, нечутливі до інтерференції біотину (див. пункт 4.5). Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, повним дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат. Інформацію щодо пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів, які приймають антикоагулянтну терапію, наведено в пункті 4.5. Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію в одній таблетці, тобто препарат вважається таким, що «не містить натрію».