Adenocor

ОПИС: Фармакотерапевтична група: Інші кардіологічні препарати, код АТХ: C01EB 10 Ендогенний нуклеозид з периферичним судинорозширювальним / антиаритмічним ефектом Механізм дії Аденозин є потужним вазодилататором у більшості судинних басейнів, за винятком аферентних артеріол нирок та печінкових вен, де він спричиняє вазоконстрикцію. Аденозин реалізує свої фармакологічні ефекти через активацію пуринових рецепторів (поверхневих клітинних аденозинових рецепторів А1 та А2). Хоча точний механізм, за яким активація аденозинових рецепторів спричиняє розслаблення гладеньких м'язів судин, невідомий, існують докази як на користь пригнічення повільного вхідного кальцієвого струму зі зменшенням захоплення кальцію, так і активації аденілатциклази через рецептори А2 у гладеньком'язових клітинах. Аденозин може знижувати тонус судин шляхом модуляції симпатичної нейротрансмісії. Внутрішньоклітинне поглинання аденозину опосередковане специфічною трансмембранною транспортною системою нуклеозидів. Потрапивши до клітини, аденозин швидко фосфорилюється аденозинкіназою до аденозинмонофосфату або дезамінується аденозиндезаміназою до інозину. Ці внутрішньоклітинні метаболіти аденозину не мають вазоактивної дії. Фармакодинамічні ефекти Дослідження з використанням внутрішньокоронарного допплерівського катетера показали, що внутрішньовенне введення Adenoscan у дозі 140 мкг/кг/хв спричиняє максимальну коронарну гіперемію (відносно внутрішньокоронарного папаверину) приблизно у 90 % випадків протягом 2–3 хвилин від початку інфузії. Швидкість коронарного кровотоку повертається до базового рівня протягом 1–2 хвилин після припинення інфузії Adenoscan. Збільшення кровотоку, спричинене Adenoscan у нормальних коронарних артеріях, є значно більшим, ніж у стенозованих артеріях. Adenoscan перенаправляє коронарний кровотік з ендокарда в епікард і може зменшувати колатеральний коронарний кровотік, тим самим спричиняючи регіонарну ішемію. Безперервна інфузія аденозину людині, як було показано, спричиняє помірне дозозалежне зниження середнього артеріального тиску та дозозалежний позитивний хронотропний ефект, найімовірніше зумовлений симпатичною стимуляцією. Початок цього рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень настає пізніше, ніж негативний хронотропний/дромотропний ефект. Цей диференційований ефект здебільшого спостерігається після болюсного введення, що пояснює потенційне застосування аденозину як засобу для лікування суправентрикулярних аритмій при болюсному введенні або як коронарного вазодилататора при введенні у вигляді інфузії. Хоча Adenoscan впливає на серцеву провідність, він безпечно та ефективно застосовувався за наявності інших кардіоактивних або вазоактивних препаратів, таких як бета-адреноблокатори, антагоністи кальцієвих каналів, нітрати, інгібітори АПФ, діуретики, препарати наперстянки чи антиаритмічні засоби. Педіатрична популяція Огляд літератури виявив три дослідження, в яких внутрішньовенна інфузія аденозину застосовувалася разом із радіонуклідною візуалізацією перфузії міокарда у дозі 0,14 мг/кг маси тіла/хв упродовж 2–4 хвилин у педіатричних пацієнтів віком від 1 місяця до 18 років. Найбільше дослідження включало 47 пацієнтів віком від 1 місяця до 18 років і повідомляло про 87 % чутливість (ДІ 52–97 %) та 95 % специфічність (ДІ 79–99 %) для серцево-судинної магнітно-резонансної томографії за умов фармакологічного стресу з внутрішньовенним аденозином у дозі 0,14 мг/кг/хв протягом 3 хвилин. У дослідженні не було повідомлено про побічні явища. Однак наявні на сьогодні дані вважаються дуже обмеженими для підтримки застосування аденозину з діагностичною метою у педіатричній популяції.