СЕРЦЕВО-СУДИННІ ТРОМБОТИЧНІ УСКЛАДНЕННЯ. КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КІЛЬКОХ СЕЛЕКТИВНИХ ЩОДО ЦОГ-2 ТА НЕСЕЛЕКТИВНИХ НПЗП ТРИВАЛІСТЮ ДО ТРЬОХ РОКІВ ПРОДЕМОНСТРУВАЛИ ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК ТЯЖКИХ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ (СС) ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ, ІНФАРКТУ МІОКАРДА ТА ІНСУЛЬТУ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ФАТАЛЬНИМИ. НА ОСНОВІ ДОСТУПНИХ ДАНИХ НЕ З'ЯСОВАНО, ЧИ Є РИЗИК СС ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ОДНАКОВИМ ДЛЯ ВСІХ НПЗП. ВІДНОСНЕ ЗРОСТАННЯ КІЛЬКОСТІ ТЯЖКИХ СС ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПОНАД ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ НПЗП, ВИДАЄТЬСЯ ПОДІБНИМ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВСТАНОВЛЕНИМ СС ЗАХВОРЮВАННЯМ ЧИ ФАКТОРАМИ РИЗИКУ СС ЗАХВОРЮВАНЬ ТА БЕЗ НИХ. ОДНАК У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВСТАНОВЛЕНИМ СС ЗАХВОРЮВАННЯМ ЧИ ФАКТОРАМИ РИЗИКУ БУЛА ВИЩА АБСОЛЮТНА ЧАСТОТА ДОДАТКОВИХ ТЯЖКИХ СС ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ЧЕРЕЗ ЇХНІЙ ВИЩИЙ ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ. ДЕЯКІ ОБСЕРВАЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗАЛИ, ЩО ЦЕЙ ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК ТЯЖКИХ СС ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ВИНИКАЄ ВЖЕ В ПЕРШІ ТИЖНІ ЛІКУВАННЯ. ЗРОСТАННЯ СС ТРОМБОТИЧНОГО РИЗИКУ НАЙБІЛЬШ СТАЛО СПОСТЕРІГАЛИ ПРИ ВИЩИХ ДОЗАХ. ДЛЯ МІНІМІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІЙНОГО РИЗИКУ НЕБАЖАНИХ СС ПОДІЙ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ НПЗП, ЗАСТОСОВУЙТЕ НАЙНИЖЧУ ЕФЕКТИВНУ ДОЗУ ВПРОДОВЖ ЯКОМОГА КОРОТШОГО ПЕРІОДУ. ЛІКАРІ ТА ПАЦІЄНТИ МАЮТЬ ЗБЕРІГАТИ НАСТОРОЖЕНІСТЬ ЩОДО РОЗВИТКУ ТАКИХ ПОДІЙ ПРОТЯГОМ УСЬОГО КУРСУ ЛІКУВАННЯ, НАВІТЬ ЗА ВІДСУТНОСТІ ПОПЕРЕДНІХ СС СИМПТОМІВ. ПАЦІЄНТІВ СЛІД ПОІНФОРМУВАТИ ПРО СИМПТОМИ ТЯЖКИХ СС ПОДІЙ ТА ДІЇ, ЯКИХ СЛІД УЖИТИ В РАЗІ ЇХ ВИНИКНЕННЯ. НЕМАЄ ПОСЛІДОВНИХ ДОКАЗІВ ТОГО, ЩО СУПУТНЄ ЗАСТОСУВАННЯ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ ЗМЕНШУЄ ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК ТЯЖКИХ СС ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ, ПОВ'ЯЗАНИЙ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ НПЗП. СУПУТНЄ ЗАСТОСУВАННЯ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ ТА НПЗП, ТАКИХ ЯК НАПРОКСЕН, ПІДВИЩУЄ РИЗИК ТЯЖКИХ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ (ШКТ) УСКЛАДНЕНЬ (ДИВ. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ШЛУНКОВО-КИШКОВІ КРОВОТЕЧІ, ВИРАЗКУВАННЯ ТА ПЕРФОРАЦІЯ). СТАН ПІСЛЯ АОРТОКОРОНАРНОГО ШУНТУВАННЯ (АКШ). ДВА ВЕЛИКІ КОНТРОЛЬОВАНІ КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЛЕКТИВНОГО ЩОДО ЦОГ-2 НПЗП ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БОЛЮ В ПЕРШІ 10–14 ДНІВ ПІСЛЯ АКШ ВИЯВИЛИ ПІДВИЩЕНУ ЧАСТОТУ ІНФАРКТУ МІОКАРДА ТА ІНСУЛЬТУ. НПЗП ПРОТИПОКАЗАНІ ПРИ АКШ (ДИВ. ПРОТИПОКАЗАННЯ). ПАЦІЄНТИ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА. ОБСЕРВАЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ПРОВЕДЕНІ В ДАНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ РЕЄСТРІ, ПРОДЕМОНСТРУВАЛИ, ЩО ПАЦІЄНТИ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ НПЗП У ПОСТІНФАРКТНОМУ ПЕРІОДІ, МАЛИ ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК ПОВТОРНОГО ІНФАРКТУ, СС СМЕРТІ ТА ЗАГАЛЬНОЇ СМЕРТНОСТІ, ПОЧИНАЮЧИ З ПЕРШОГО ТИЖНЯ ЛІКУВАННЯ. У ЦІЙ САМІЙ КОГОРТІ ЧАСТОТА СМЕРТІ ПРОТЯГОМ ПЕРШОГО РОКУ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ СТАНОВИЛА 20 НА 100 ОСОБО-РОКІВ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУВАЛИСЯ НПЗП, ПОРІВНЯНО З 12 НА 100 ОСОБО-РОКІВ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ НЕ ЛІКУВАЛИСЯ НПЗП. ХОЧА АБСОЛЮТНИЙ РІВЕНЬ СМЕРТНОСТІ ДЕЩО ЗНИЗИВСЯ ПІСЛЯ ПЕРШОГО ПОСТІНФАРКТНОГО РОКУ, ПІДВИЩЕНИЙ ВІДНОСНИЙ РИЗИК СМЕРТІ У ТИХ, ХТО ПРИЙМАВ НПЗП, ЗБЕРІГАВСЯ ПРОТЯГОМ ЩОНАЙМЕНШЕ НАСТУПНИХ ЧОТИРЬОХ РОКІВ СПОСТЕРЕЖЕННЯ. УНИКАЙТЕ ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕДАВНІМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА, ОКРІМ ВИПАДКІВ, КОЛИ ОЧІКУВАНА КОРИСТЬ ПЕРЕВАЖАЄ РИЗИК ПОВТОРНИХ СС ТРОМБОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ. ЯКЩО НАПРОКСЕН ЗАСТОСОВУЮТЬ ПАЦІЄНТАМ ІЗ НЕДАВНІМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА, СЛІД СПОСТЕРІГАТИ ЇХ ЩОДО ОЗНАК ІШЕМІЇ МІОКАРДА. ШЛУНКОВО-КИШКОВІ КРОВОТЕЧІ, ВИРАЗКУВАННЯ ТА ПЕРФОРАЦІЯ. НПЗП, У ТОМУ ЧИСЛІ НАПРОКСЕН, СПРИЧИНЯЮТЬ ТЯЖКІ ШЛУНКОВО-КИШКОВІ (ШКТ) ПОБІЧНІ ЯВИЩА, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАПАЛЕННЯ, КРОВОТЕЧУ, ВИРАЗКУВАННЯ ТА ПЕРФОРАЦІЮ СТРАВОХОДУ, ШЛУНКА, ТОНКОЇ АБО ТОВСТОЇ КИШКИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ФАТАЛЬНИМИ. ЦІ ТЯЖКІ ПОБІЧНІ ЯВИЩА МОЖУТЬ ВИНИКАТИ БУДЬ-КОЛИ, ІЗ ПОПЕРЕДНІМИ СИМПТОМАМИ АБО БЕЗ НИХ, У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ НПЗП. ЛИШЕ КОЖЕН П'ЯТИЙ ПАЦІЄНТ, У ЯКОГО НА ТЛІ ТЕРАПІЇ НПЗП РОЗВИВАЄТЬСЯ ТЯЖКА ПОБІЧНА ПОДІЯ З БОКУ ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ ШКТ, МАЄ СИМПТОМИ. ВИРАЗКИ ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ ШКТ, ВИДИМА КРОВОТЕЧА АБО ПЕРФОРАЦІЯ, СПРИЧИНЕНІ НПЗП, ВИНИКАЛИ ПРИБЛИЗНО У 1% ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУВАЛИСЯ 3–6 МІСЯЦІВ, ТА ПРИБЛИЗНО У 2–4% ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУВАЛИСЯ ПРОТЯГОМ ОДНОГО РОКУ. ОДНАК НАВІТЬ КОРОТКОТРИВАЛА ТЕРАПІЯ НПЗП НЕ ПОЗБАВЛЕНА РИЗИКУ. ФАКТОРИ РИЗИКУ ШКТ-КРОВОТЕЧ, ВИРАЗКУВАННЯ ТА ПЕРФОРАЦІЇ. ПАЦІЄНТИ З АНАМНЕЗОМ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ТА/АБО ШКТ-КРОВОТЕЧІ, ЯКІ ПРИЙМАЛИ НПЗП, МАЛИ ПОНАД 10-КРАТНЕ ПІДВИЩЕННЯ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ШКТ-КРОВОТЕЧІ ПОРІВНЯНО З ПАЦІЄНТАМИ БЕЗ ЦИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ. ІНШІ ФАКТОРИ, ЩО ПІДВИЩУЮТЬ РИЗИК ШКТ-КРОВОТЕЧІ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ НПЗП: ТРИВАЛІШИЙ ПЕРІОД ТЕРАПІЇ НПЗП; СУПУТНЄ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРОРАЛЬНИХ КОРТИКОСТЕРОЇДІВ, АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ, АНТИКОАГУЛЯНТІВ АБО СЕЛЕКТИВНИХ ІНГІБІТОРІВ ЗВОРОТНОГО ЗАХОПЛЕННЯ СЕРОТОНІНУ (СІЗЗС); КУРІННЯ; ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ; СТАРШИЙ ВІК; ПОГАНИЙ ЗАГАЛЬНИЙ СТАН ЗДОРОВ'Я. БІЛЬШІСТЬ ПОСТМАРКЕТИНГОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ФАТАЛЬНІ ШКТ-ПОДІЇ СТОСУВАЛИСЯ ПАЦІЄНТІВ ЛІТНЬОГО ВІКУ АБО ОСЛАБЛЕНИХ ПАЦІЄНТІВ. ДОДАТКОВО ПАЦІЄНТИ З ПРОГРЕСУЮЧИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ПЕЧІНКИ ТА/АБО КОАГУЛОПАТІЄЮ МАЮТЬ ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК ШКТ-КРОВОТЕЧІ. СТРАТЕГІЇ ЗМЕНШЕННЯ ШКТ-РИЗИКІВ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ НПЗП: ЗАСТОСОВУЙТЕ НАЙНИЖЧУ ЕФЕКТИВНУ ДОЗУ ПРОТЯГОМ ЯКОМОГА КОРОТШОГО ПЕРІОДУ. УНИКАЙТЕ ОДНОЧАСНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ БІЛЬШЕ ОДНОГО НПЗП. УНИКАЙТЕ ЗАСТОСУВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВИЩИМ РИЗИКОМ, ОКРІМ ВИПАДКІВ, КОЛИ ОЧІКУВАНА КОРИСТЬ ПЕРЕВАЖАЄ ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК КРОВОТЕЧІ. ДЛЯ ТАКИХ ПАЦІЄНТІВ, А ТАКОЖ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ З АКТИВНОЮ ШКТ-КРОВОТЕЧЕЮ ВАРТО РОЗГЛЯНУТИ АЛЬТЕРНАТИВНУ ТЕРАПІЮ, ВІДМІННУ ВІД НПЗП. ЗБЕРІГАЙТЕ НАСТОРОЖЕНІСТЬ ЩОДО ОЗНАК ТА СИМПТОМІВ ШКТ-ВИРАЗКУВАННЯ ТА КРОВОТЕЧІ ПІД ЧАС ТЕРАПІЇ НПЗП. У РАЗІ ПІДОЗРИ НА ТЯЖКУ ШКТ-ПОБІЧНУ ПОДІЮ НЕГАЙНО ПРОВЕДІТЬ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ, А ПРИЙОМ НАПРОКСЕНУ ПРИПИНІТЬ ДО ТОГО ЧАСУ, ПОКИ ТЯЖКУ ШКТ-ПОБІЧНУ ПОДІЮ НЕ БУДЕ ВИКЛЮЧЕНО. ПРИ СУПУТНЬОМУ ЗАСТОСУВАННІ НИЗЬКИХ ДОЗ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ ДЛЯ КАРДІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ПАЦІЄНТІВ СЛІД РЕТЕЛЬНІШЕ СПОСТЕРІГАТИ ЩОДО ОЗНАК ШКТ-КРОВОТЕЧІ (ДИВ. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ВЗАЄМОДІЇ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). ГЕПАТОТОКСИЧНІСТЬ. У ПРИБЛИЗНО 1% ПАЦІЄНТІВ У КЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ПОВІДОМЛЯЛИ ПРО ПІДВИЩЕННЯ АЛТ АБО АСТ (УТРИЧІ ЧИ БІЛЬШЕ ВІД ВЕРХНЬОЇ МЕЖІ НОРМИ [ВМН]). КРІМ ТОГО, ПОВІДОМЛЯЛОСЬ ПРО РІДКІСНІ, ІНОДІ ФАТАЛЬНІ ВИПАДКИ ТЯЖКОГО УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ, ЗОКРЕМА ФУЛЬМІНАНТНИЙ ГЕПАТИТ, НЕКРОЗ ПЕЧІНКИ ТА ПЕЧІНКОВУ НЕДОСТАТНІСТЬ. ПІДВИЩЕННЯ АЛТ АБО АСТ (МЕНШ НІЖ УТРИЧІ ВІД ВМН) МОЖЕ ВИНИКАТИ У ДО 15% ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ПРИЙМАЮТЬ НПЗП, У ТОМУ ЧИСЛІ НАПРОКСЕН. ПОІНФОРМУЙТЕ ПАЦІЄНТІВ ПРО ОЗНАКИ-ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА СИМПТОМИ ГЕПАТОТОКСИЧНОСТІ (НАПРИКЛАД, НУДОТА, ВТОМЛЮВАНІСТЬ, ЛЕТАРГІЯ, ДІАРЕЯ, СВЕРБІЖ, ЖОВТЯНИЦЯ, БІЛЬ У ПРАВОМУ ВЕРХНЬОМУ КВАДРАНТІ ЖИВОТА ТА «ГРИПОПОДІБНІ» СИМПТОМИ). У РАЗІ РОЗВИТКУ КЛІНІЧНИХ ОЗНАК І СИМПТОМІВ, СУМІСНИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ ПЕЧІНКИ, АБО ЯКЩО ВИНИКАЮТЬ СИСТЕМНІ ПРОЯВИ (НАПРИКЛАД, ЕОЗИНОФІЛІЯ, ВИСИП ТОЩО), НЕГАЙНО ПРИПИНІТЬ ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ ТА ПРОВЕДІТЬ КЛІНІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА. АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ. НПЗП, У ТОМУ ЧИСЛІ НАПРОКСЕН, МОЖУТЬ СПРИЧИНЯТИ РОЗВИТОК НОВОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ АБО ПОГІРШЕННЯ НАЯВНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ЩО МОЖЕ СПРИЯТИ ЗРОСТАННЮ ЧАСТОТИ СС-ПОДІЙ. У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ПРИЙМАЮТЬ ІНГІБІТОРИ АНГІОТЕНЗИНПЕРЕТВОРЮЮЧОГО ФЕРМЕНТУ (АПФ), ТІАЗИДНІ АБО ПЕТЛЬОВІ ДІУРЕТИКИ, ВІДПОВІДЬ НА ЦЮ ТЕРАПІЮ МОЖЕ БУТИ ПОСЛАБЛЕНОЮ ПРИ ПРИЙОМІ НПЗП (ДИВ. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ВЗАЄМОДІЇ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). КОНТРОЛЮЙТЕ АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК (АТ) НА ПОЧАТКУ ЛІКУВАННЯ НПЗП ТА ПРОТЯГОМ УСЬОГО КУРСУ ТЕРАПІЇ. СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ ТА НАБРЯКИ. МЕТА-АНАЛІЗ РАНДОМІЗОВАНИХ КОНТРОЛЬОВАНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ COXIB AND TRADITIONAL NSAID TRIALISTS' COLLABORATION ПРОДЕМОНСТРУВАВ ПРИБЛИЗНО ДВОКРАТНЕ ЗРОСТАННЯ ГОСПІТАЛІЗАЦІЙ ЗА ПРИВОДУ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ СЕЛЕКТИВНІ ЩОДО ЦОГ-2 ПРЕПАРАТИ ТА НЕСЕЛЕКТИВНІ НПЗП, ПОРІВНЯНО З ПАЦІЄНТАМИ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ ПЛАЦЕБО. У ДОСЛІДЖЕННІ НА ОСНОВІ ДАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РЕЄСТРУ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ ЗАСТОСУВАННЯ НПЗП ПІДВИЩУВАЛО РИЗИК ІНФАРКТУ МІОКАРДА, ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ЗА ПРИВОДОМ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ТА СМЕРТІ. ДОДАТКОВО У ДЕЯКИХ ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУВАЛИСЯ НПЗП, СПОСТЕРІГАЛИ ЗАТРИМКУ РІДИНИ ТА НАБРЯКИ. ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ МОЖЕ ПОСЛАБЛЮВАТИ СС-ЕФЕКТИ КІЛЬКОХ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЦИХ СТАНІВ (НАПРИКЛАД, ДІУРЕТИКІВ, ІНГІБІТОРІВ АПФ АБО БЛОКАТОРІВ РЕЦЕПТОРІВ АНГІОТЕНЗИНУ [БРА]) (ДИВ. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ВЗАЄМОДІЇ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). УНИКАЙТЕ ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТЯЖКОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ, ОКРІМ ВИПАДКІВ, КОЛИ ОЧІКУВАНА КОРИСТЬ ПЕРЕВАЖАЄ РИЗИК ПОГІРШЕННЯ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ. ЯКЩО НАПРОКСЕН ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПАЦІЄНТАМ ІЗ ТЯЖКОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ, СПОСТЕРІГАЙТЕ ЇХ ЩОДО ОЗНАК ПОГІРШЕННЯ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ. НЕФРОТОКСИЧНІСТЬ ТА ГІПЕРКАЛІЄМІЯ. НЕФРОТОКСИЧНІСТЬ. ТРИВАЛЕ ЗАСТОСУВАННЯ НПЗП ПРИЗВОДИЛО ДО НЕКРОЗУ НИРКОВИХ СОСОЧКІВ ТА ІНШИХ УРАЖЕНЬ НИРОК. НЕФРОТОКСИЧНІСТЬ ТАКОЖ СПОСТЕРІГАЛИ У ПАЦІЄНТІВ, У ЯКИХ НИРКОВІ ПРОСТАГЛАНДИНИ ВІДІГРАЮТЬ КОМПЕНСАТОРНУ РОЛЬ У ПІДТРИМАННІ НИРКОВОЇ ПЕРФУЗІЇ. У ТАКИХ ПАЦІЄНТІВ ПРИЙОМ НПЗП МОЖЕ СПРИЧИНЯТИ ДОЗОЗАЛЕЖНЕ ЗМЕНШЕННЯ УТВОРЕННЯ ПРОСТАГЛАНДИНІВ ТА, ВТОРИННО, НИРКОВОГО КРОВОТОКУ, ЩО МОЖЕ СПРОВОКУВАТИ ЯВНУ НИРКОВУ ДЕКОМПЕНСАЦІЮ. ПАЦІЄНТИ З НАЙВИЩИМ РИЗИКОМ ЦІЄЇ РЕАКЦІЇ: ОСОБИ З ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ НИРОК, ГІПОВОЛЕМІЄЮ, СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ, ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ, ВТРАТОЮ СОЛІ, ОСОБИ, ЯКІ ПРИЙМАЮТЬ ДІУРЕТИКИ ТА ІНГІБІТОРИ АПФ АБО БРА, ТА ОСОБИ ЛІТНЬОГО ВІКУ. ПРИПИНЕННЯ ТЕРАПІЇ НПЗП ЗАЗВИЧАЙ СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ ВІДНОВЛЕННЯМ ДО СТАНУ, ЯКИЙ БУВ ДО ЛІКУВАННЯ. ВІДОМОСТЕЙ З КОНТРОЛЬОВАНИХ КЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПРОГРЕСУЮЧИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ НИРОК НЕМАЄ. ВПЛИВ НАПРОКСЕНУ НА НИРКИ МОЖЕ ПРИСКОРЮВАТИ ПРОГРЕСУВАННЯ НИРКОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОПЕРЕДНІМ ЗАХВОРЮВАННЯМ НИРОК. ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ ВІДКОРИГУЙТЕ ОБ'ЄМ ЦИРКУЛЮЮЧОЇ РІДИНИ У ЗНЕВОДНЕНИХ АБО ГІПОВОЛЕМІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ. КОНТРОЛЮЙТЕ ФУНКЦІЮ НИРОК У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ НИРОК АБО ПЕЧІНКИ, СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ, ЗНЕВОДНЕННЯМ АБО ГІПОВОЛЕМІЄЮ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ (ДИВ. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ВЗАЄМОДІЇ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). УНИКАЙТЕ ЗАСТОСУВАННЯ НАПРОКСЕНУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПРОГРЕСУЮЧИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ НИРОК, ОКРІМ ВИПАДКІВ, КОЛИ ОЧІКУВАНА КОРИСТЬ ПЕРЕВАЖАЄ РИЗИК ПОГІРШЕННЯ ФУНКЦІЇ НИРОК. ЯКЩО НАПРОКСЕН ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПАЦІЄНТАМ ІЗ ПРОГРЕСУЮЧИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ НИРОК, СПОСТЕРІГАЙТЕ ЇХ ЩОДО ОЗНАК ПОГІРШЕННЯ ФУНКЦІЇ НИРОК. ГІПЕРКАЛІЄМІЯ. ПОВІДОМЛЯЛИ ПРО ПІДВИЩЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ КАЛІЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ, У ТОМУ ЧИСЛІ ГІПЕРКАЛІЄМІЮ, ПРИ ЗАСТОСУВАННІ НПЗП НАВІТЬ У ДЕЯКИХ ПАЦІЄНТІВ БЕЗ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЇ НИРОК. У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НОРМАЛЬНОЮ ФУНКЦІЄЮ НИРОК ЦІ ЕФЕКТИ ПОВ'ЯЗУВАЛИ ЗІ СТАНОМ ГІПОРЕНІНЕМІЧНОГО ГІПОАЛЬДОСТЕРОНІЗМУ. АНАФІЛАКТОЇДНІ РЕАКЦІЇ. НАПРОКСЕН АСОЦІЮВАВСЯ З АНАФІЛАКТИЧНИМИ РЕАКЦІЯМИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВІДОМОЮ ГІПЕРЧУТЛИВІСТЮ ДО НАПРОКСЕНУ ТА БЕЗ НЕЇ, А ТАКОЖ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ АСПІРИНОЧУТЛИВОЮ БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ (ДИВ. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ЗАГОСТРЕННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ, ПОВ'ЯЗАНЕ З АСПІРИНОЧУТЛИВІСТЮ). ЗАГОСТРЕННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ, ПОВ'ЯЗАНЕ З АСПІРИНОЧУТЛИВІСТЮ. У ПІДГРУПИ ПАЦІЄНТІВ ІЗ БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ МОЖЕ БУТИ АСПІРИНОЧУТЛИВА АСТМА, ЯКА МОЖЕ ВКЛЮЧАТИ ХРОНІЧНИЙ РИНОСИНУСИТ, УСКЛАДНЕНИЙ ПОЛІПАМИ НОСА; ТЯЖКИЙ, ПОТЕНЦІЙНО ФАТАЛЬНИЙ БРОНХОСПАЗМ; ТА/АБО НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ ТА ІНШИХ НПЗП. ОСКІЛЬКИ У ТАКИХ АСПІРИНОЧУТЛИВИХ ПАЦІЄНТІВ ПОВІДОМЛЯЛОСЬ ПРО ПЕРЕХРЕСНУ РЕАКТИВНІСТЬ МІЖ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ ТА ІНШИМИ НПЗП, ТАБЛЕТКИ НАПРОКСЕНУ ПРОТИПОКАЗАНІ ПАЦІЄНТАМ ІЗ ЦІЄЮ ФОРМОЮ АСПІРИНОЧУТЛИВОСТІ (ДИВ. ПРОТИПОКАЗАННЯ). ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ТАБЛЕТОК НАПРОКСЕНУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НАЯВНОЮ БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ (БЕЗ ВІДОМОЇ АСПІРИНОЧУТЛИВОСТІ) СПОСТЕРІГАЙТЕ ЇХ ЩОДО ЗМІН ОЗНАК І СИМПТОМІВ АСТМИ. ТЯЖКІ ШКІРНІ РЕАКЦІЇ. НПЗП, У ТОМУ ЧИСЛІ НАПРОКСЕН, МОЖУТЬ СПРИЧИНЯТИ ТЯЖКІ ШКІРНІ ПОБІЧНІ ЯВИЩА, ТАКІ ЯК ЕКСФОЛІАТИВНИЙ ДЕРМАТИТ, СИНДРОМ СТІВЕНСА–ДЖОНСОНА (ССД) ТА ТОКСИЧНИЙ ЕПІДЕРМАЛЬНИЙ НЕКРОЛІЗ (ТЕН), ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ФАТАЛЬНИМИ. ЦІ ТЯЖКІ ЯВИЩА МОЖУТЬ ВИНИКАТИ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ. ПАЦІЄНТІВ СЛІД ПОІНФОРМУВАТИ ПРО ОЗНАКИ ТА СИМПТОМИ ТЯЖКИХ ШКІРНИХ ПРОЯВІВ ТА ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПРИПИНИТИ ПРИЙОМ НАПРОКСЕНУ ПРИ ПЕРШИХ ОЗНАКАХ ШКІРНОГО ВИСИПУ АБО БУДЬ-ЯКИХ ІНШИХ ОЗНАКАХ ГІПЕРЧУТЛИВОСТІ. ТАБЛЕТКИ НАПРОКСЕНУ ПРОТИПОКАЗАНІ ПАЦІЄНТАМ ІЗ ПОПЕРЕДНІМИ ТЯЖКИМИ ШКІРНИМИ РЕАКЦІЯМИ НА НПЗП (ДИВ. ПРОТИПОКАЗАННЯ). ПЕРЕДЧАСНЕ ЗАКРИТТЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ПРОТОКИ ПЛОДА. НАПРОКСЕН МОЖЕ СПРИЧИНЯТИ ПЕРЕДЧАСНЕ ЗАКРИТТЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ПРОТОКИ ПЛОДА. УНИКАЙТЕ ЗАСТОСУВАННЯ НПЗП, У ТОМУ ЧИСЛІ НАПРОКСЕНУ, ВАГІТНИМ ЖІНКАМ, ПОЧИНАЮЧИ З 30-ГО ТИЖНЯ ВАГІТНОСТІ (ТРЕТІЙ ТРИМЕСТР) (ДИВ. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ВАГІТНІСТЬ). ГЕМАТОЛОГІЧНА ТОКСИЧНІСТЬ. У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУВАЛИСЯ НПЗП, ВИНИКАЛА АНЕМІЯ. ЦЕ МОЖЕ БУТИ СПРИЧИНЕНО ПРИХОВАНОЮ АБО ВИДИМОЮ КРОВОВТРАТОЮ, ЗАТРИМКОЮ РІДИНИ АБО НЕ ДО КІНЦЯ З'ЯСОВАНИМ ВПЛИВОМ НА ЕРИТРОПОЕЗ. ЯКЩО У ПАЦІЄНТА, ЯКИЙ ЛІКУЄТЬСЯ НАПРОКСЕНОМ, З'ЯВЛЯЮТЬСЯ БУДЬ-ЯКІ ОЗНАКИ АБО СИМПТОМИ АНЕМІЇ, КОНТРОЛЮЙТЕ ГЕМОГЛОБІН АБО ГЕМАТОКРИТ. НПЗП, У ТОМУ ЧИСЛІ НАПРОКСЕН, МОЖУТЬ ПІДВИЩУВАТИ РИЗИК КРОВОТЕЧ. СУПУТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАКІ ЯК ПОРУШЕННЯ ЗГОРТАННЯ КРОВІ, АБО СУПУТНЄ ЗАСТОСУВАННЯ ВАРФАРИНУ ТА ІНШИХ АНТИКОАГУЛЯНТІВ, АНТИАГРЕГАНТНИХ ЗАСОБІВ (НАПРИКЛАД, АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ), СІЗЗС ТА ІНГІБІТОРІВ ЗВОРОТНОГО ЗАХОПЛЕННЯ СЕРОТОНІНУ І НОРАДРЕНАЛІНУ (СІЗЗСН) МОЖУТЬ ПІДВИЩУВАТИ ЦЕЙ РИЗИК. СПОСТЕРІГАЙТЕ ТАКИХ ПАЦІЄНТІВ ЩОДО ОЗНАК КРОВОТЕЧІ (ДИВ. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ; ВЗАЄМОДІЇ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
